костур

Ко́стур, -ра; -тури, -рів

Значення в інших словниках

1. костур — Ко́стур: — груба палиця, милиця, що допомагає при ходьбі слабосилому [52]  Словник з творів Івана Франка
2. костур — ко́стур іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. костур — (інвалідний) милиця; (палиця) ЦІПОК, ключка, клюка, ковінька.  Словник синонімів Караванського
4. костур — див. високий; палиця  Словник синонімів Вусика
5. костур — [костур] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
6. костур — -а, ч. 1》 Груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. 2》 Те саме, що милиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. костур — КО́СТУР, а, ч. 1. Груба палиця, перев. із загнутим верхнім кінцем; ціпок. Онися взяла свого костура й .. вийшла з кімнати на оглядини (І. Нечуй-Левицький); Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур (М.  Словник української мови у 20 томах
8. костур — Посох  Словник застарілих та маловживаних слів
9. костур — МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С.  Словник синонімів української мови
10. костур — КО́СТУР, а, ч. 1. Груба палиця часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. Онися взяла свого костура й.. вийшла з кімнати на оглядини (Н.-Лев., III, 1956, 208); Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах