костуряка —
костуря́ка іменник жіночого або чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
костуряка —
див. високий; палиця
Словник синонімів Вусика
костуряка —
-и, ж. і ч. Збільш. до костур.
Великий тлумачний словник сучасної мови
костуряка —
КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур. По дорозі він костурякою збивав траву (Панас Мирний); Стояв на ґанку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (А. Головко); Став [Яків] на ноги, тримаючись за ліжко .. Слухалися ноги, хоч і були, як ватяні..
Словник української мови у 20 томах
костуряка —
МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С.
Словник синонімів української мови
костуряка —
КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур. По дорозі він костурякою збивав траву (Мирний, IV, 1955, 97); Стояв на ганку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Головко, II, 1957, 126).
Словник української мови в 11 томах
костуряка —
Костуря́ка, -ки ж. ув. отъ ко́стур.
Словник української мови Грінченка