костуряка
КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч.
Збільш. до ко́стур.
По дорозі він костурякою збивав траву (Панас Мирний);
Стояв на ґанку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (А. Головко);
Став [Яків] на ноги, тримаючись за ліжко .. Слухалися ноги, хоч і були, як ватяні.., стіну намацує лівою долонею. А в правій руці костуряка (В. Лис).
Словник української мови (СУМ-20)