костурець

КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

Зменш. до ко́стур.

– Я собак боюся. – Ой з костурцем, бабко (з народної пісні);

В кожного [з подорожніх] костурець або кілок, вихоплений з недопаленого тину (В. Барка);

По стежечці неквапливо ступав головатий, худий ченчик, спокійно налягаючи на костурця (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. костурець — костуре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. костурець — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. костурець — -рця, ч. Зменш. до костур.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. костурець — КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур. Я собак боюся.— Ой з костурцем, бабко (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. костурець — Ко́стур, -ра м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. ум. костурець. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Грин. III. 659. ув. костуряка.  Словник української мови Грінченка