костурець
КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур.
Я собак боюся.— Ой з костурцем, бабко (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур.
Я собак боюся.— Ой з костурцем, бабко (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)