костуряка
КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур.
По дорозі він костурякою збивав траву (Мирний, IV, 1955, 97);
Стояв на ганку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Головко, II, 1957, 126).
Словник української мови (СУМ-11)КОСТУРЯ́КА, и, ж. і ч. Збільш. до ко́стур.
По дорозі він костурякою збивав траву (Мирний, IV, 1955, 97);
Стояв на ганку й Тягнирядно із здоровенним костурякою в руці (Головко, II, 1957, 126).
Словник української мови (СУМ-11)