кульмінаційний —
кульмінаці́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
кульмінаційний —
-а, -е. Прикм. до кульмінація 2). || Який є кульмінацією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кульмінаційний —
Найвищий, щонайвищий
Словник чужослів Павло Штепа
кульмінаційний —
КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2. Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М.
Словник української мови у 20 томах
кульмінаційний —
КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр.
Словник української мови в 11 томах