Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

кульмінаційний

Кульмінаці́йний, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. кульмінаційний — кульмінаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. кульмінаційний — -а, -е. Прикм. до кульмінація 2). || Який є кульмінацією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульмінаційний — Найвищий, щонайвищий  Словник чужослів Павло Штепа
  4. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2. Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр.  Словник української мови в 11 томах