кульмінаційний
КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
Прикм. до кульміна́ція 2.
Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М. Зеров);
Це був кульмінаційний пункт Константинової тeрпеливості (Н. Королева);
Кожен танцювальний рух складається з кількох частин: вихідного положення, затакту, основного, прохідного (прохідних) та кульмінаційного елементів (з навч. літ.);
// Який є кульмінацією.
Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (І. Франко);
Зламаний олівець, певно, був тією кульмінаційною точкою, з якої одразу почало спадати його гостре нервове збудження (В. Кучер);
Скупими мазками подає письменник кульмінаційний момент мініатюри, створюючи колоритний, суворо правдивий епізод з дитячого життя (з наук. літ.);
// Основний, найважливіший, центральний.
Проте будуть серед вас і такі, хто .. зауважить виразно диспропорційне скупчення кульмінаційних міст (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)