1. Словник української мови у 20 томах

кульмінаційний

КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е.

Прикм. до кульміна́ція 2.

Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М. Зеров);

Це був кульмінаційний пункт Константинової тeрпеливості (Н. Королева);

Кожен танцювальний рух складається з кількох частин: вихідного положення, затакту, основного, прохідного (прохідних) та кульмінаційного елементів (з навч. літ.);

// Який є кульмінацією.

Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (І. Франко);

Зламаний олівець, певно, був тією кульмінаційною точкою, з якої одразу почало спадати його гостре нервове збудження (В. Кучер);

Скупими мазками подає письменник кульмінаційний момент мініатюри, створюючи колоритний, суворо правдивий епізод з дитячого життя (з наук. літ.);

// Основний, найважливіший, центральний.

Проте будуть серед вас і такі, хто .. зауважить виразно диспропорційне скупчення кульмінаційних міст (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульмінаційний — кульмінаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кульмінаційний — -а, -е. Прикм. до кульмінація 2). || Який є кульмінацією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульмінаційний — Найвищий, щонайвищий Словник чужослів Павло Штепа
  4. кульмінаційний — Кульмінаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр. Словник української мови в 11 томах