1. Орфографічний словник української мови

кульмінаційний

кульмінаці́йний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульмінаційний — -а, -е. Прикм. до кульмінація 2). || Який є кульмінацією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кульмінаційний — Найвищий, щонайвищий Словник чужослів Павло Штепа
  3. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2. Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М. Словник української мови у 20 томах
  4. кульмінаційний — Кульмінаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр. Словник української мови в 11 томах