кульмінаційний
кульмінаці́йний
-а, -е.
Прикм. до кульмінація 2).
|| Який є кульмінацією.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульмінаційний — кульмінаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- кульмінаційний — Найвищий, щонайвищий Словник чужослів Павло Штепа
- кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2. Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М. Словник української мови у 20 томах
- кульмінаційний — Кульмінаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр. Словник української мови в 11 томах