1. Словник української мови у 20 томах

кульман

КУ́ЛЬМАН, а, ч.

Прилад (здвоєний шарнірний паралелограм із зрівноважувальними пружинами), призначений для креслення.

Робота не йшла до рук – ні за столом, ні біля кульмана (В. Лис);

За кульманом кипіла напружена робота – закінчували креслення (з газ.);

Деякі конструктори навіть вдома мають ще такий старомодний кульман, хоча давно вже користуються комп'ютерними програмами (з Інтернету);

* Образно. Думка архітекторів зійшла з площин кульманів і втілилася в бетон, скло і синтетику (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульман — ку́льман іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кульман — -а, ч. Прилад для проведення паралельних ліній на кресленнях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульман — ку́льман прилад (здвоєний шарнірний паралелограм зі зрівноважувальними пружинами) для проведення паралельних ліній на креслениках. Від назви фірми «Кульман». Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кульман — КУ́ЛЬМАН, а, ч. Прилад (здвоєний шарнірний паралелограм із зрівноважувальними пружинами) для проведення паралельних ліній на кресленнях. Думка архітекторів зійшла з площин кульманів і втілилася в бетон, скло і синтетику (Рад. Укр., 19. Словник української мови в 11 томах