кульмінаційний

кульмінаці́йний

-а, -е.

Прикм. до кульмінація 2).

|| Який є кульмінацією.

Значення в інших словниках

1. кульмінаційний — кульмінаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кульмінаційний — Найвищий, щонайвищий  Словник чужослів Павло Штепа
3. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2. Він [Черемшина] став прив'язувати свої ліричні рецитації та приспіви до окремих етапних або кульмінаційних точок в своїх оповіданнях і тут досягнув великої своєрідності (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кульмінаційний — Кульмінаці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кульмінаційний — КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульміна́ція 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Фр.  Словник української мови в 11 томах