кум —
кум 1 іменник чоловічого роду, істота кум 2 вигук незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
кум —
(для батьків дитини) хрещений батько, (для хрещених батьків) батько дитини; як зв. КУМЕ! ФАМ. голубе! брате! чоловіче!
Словник синонімів Караванського
кум —
Хрещений батько по відношенню до хрещеної матері та батьків охрещеного
Словник церковно-обрядової термінології
кум —
Кум — kum — Kum – піски, піщані масиви, складені з перевіяного вітром алювію, рідше із продуктів вивітрювання щільних порід. Термін К. – загальний для всіх тюркських мов; як правило супроводжується прикметником, який означає колір та інш.
Гірничий енциклопедичний словник
кум —
I -а, ч.; мн. куми, кумів. 1》 Хрещений батько стосовно до батьків хрещеника і хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. 2》 заст. Приятель (у звертанні). 3》 нар.-поет. Епітет вовка в казках, байках. 4》 жарг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кум —
КУМ¹, а, ч. (мн. ку́ми́, ку́мі́в). 1. Хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Був у нього ..
Словник української мови у 20 томах
кум —
кум: ♦ я́кби знаття́, що в ку́ма пиття́ якщо б знати, що таке можливе, то зробив би (ст) ♦ добре кум говорить, лише́ криви́й рот ма́є про того, хто гарно говорить, але обманює (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кум —
Годі куме їсти, бо не буде місця на пироги. Так остерігають лакомих, щоб не переїдалися. Де кум, а де коровай? Від христин до весілля дуже далеко. Доплутався на потемки до кума в комору. Пішов до кума красти, а удає, що заблудив.
Приповідки або українсько-народня філософія
кум —
1 (-а) ч.; крим. Оперативний працівник. // Начальник оперативної частини колонії. Перше побачення з людиною, яка глумливо називалася Лаврентієм Паличем, відбулося в кабінеті Старшого Кума. Так на блатному жаргоні називають начальника оперчастини зони (С.
Словник жарґонної лексики української мови
Кум —
М. в Ірані, на зх. від оз. Намак; 543 тис. мшк.; святе місто іранських шиїтів; мета прощ; текстильна, скляна промисловість, ремесла (килими); музеї; вел. мечеть (XI-XII, XIX ст.), мавзолеї XIII-XVI ст.
Універсальний словник-енциклопедія
кум —
ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.
Словник синонімів української мови
кум —
КУМ¹, а, ч.; мн. ку́ми́, ку́мі́в. 1. Хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Був у нього..
Словник української мови в 11 томах
кум —
Кум, -ма м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми.
Словник української мови Грінченка