кум

(для батьків дитини) хрещений батько, (для хрещених батьків) батько дитини; як зв. КУМЕ! ФАМ. голубе! брате! чоловіче!

Значення в інших словниках

1. кум — кум 1 іменник чоловічого роду, істота кум 2 вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кум — Хрещений батько по відношенню до хрещеної матері та батьків охрещеного  Словник церковно-обрядової термінології
3. кум — Кумась, кумець, кумочок, кумцьо, кумчик, кумчичок, нанашко (хрещений батько), хрещений  Словник синонімів Вусика
4. кум — Кум — kum — Kum – піски, піщані масиви, складені з перевіяного вітром алювію, рідше із продуктів вивітрювання щільних порід. Термін К. – загальний для всіх тюркських мов; як правило супроводжується прикметником, який означає колір та інш.  Гірничий енциклопедичний словник
5. кум — I -а, ч.; мн. куми, кумів. 1》 Хрещений батько стосовно до батьків хрещеника і хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. 2》 заст. Приятель (у звертанні). 3》 нар.-поет. Епітет вовка в казках, байках. 4》 жарг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кум — КУМ¹, а, ч. (мн. ку́ми́, ку́мі́в). 1. Хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Був у нього ..  Словник української мови у 20 томах
7. кум — кум: ♦ я́кби знаття́, що в ку́ма пиття́ якщо б знати, що таке можливе, то зробив би (ст) ♦ добре кум говорить, лише́ криви́й рот ма́є про того, хто гарно говорить, але обманює (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. кум — Годі куме їсти, бо не буде місця на пироги. Так остерігають лакомих, щоб не переїдалися. Де кум, а де коровай? Від христин до весілля дуже далеко. Доплутався на потемки до кума в комору. Пішов до кума красти, а удає, що заблудив.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. кум — 1 (-а) ч.; крим. Оперативний працівник. // Начальник оперативної частини колонії. Перше побачення з людиною, яка глумливо називалася Лаврентієм Паличем, відбулося в кабінеті Старшого Кума. Так на блатному жаргоні називають начальника оперчастини зони (С.  Словник жарґонної лексики української мови
10. Кум — М. в Ірані, на зх. від оз. Намак; 543 тис. мшк.; святе місто іранських шиїтів; мета прощ; текстильна, скляна промисловість, ремесла (килими); музеї; вел. мечеть (XI-XII, XIX ст.), мавзолеї XIII-XVI ст.  Універсальний словник-енциклопедія
11. кум — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев.  Словник синонімів української мови
12. кум — Кум, ку́ма, -мові, ку́ме! куми́, кумі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. кум — КУМ¹, а, ч.; мн. ку́ми́, ку́мі́в. 1. Хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері; батько дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Був у нього..  Словник української мови в 11 томах
14. кум — Кум, -ма м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми.  Словник української мови Грінченка