кум
Годі куме їсти, бо не буде місця на пироги.
Так остерігають лакомих, щоб не переїдалися.
Де кум, а де коровай?
Від христин до весілля дуже далеко.
Доплутався на потемки до кума в комору.
Пішов до кума красти, а удає, що заблудив.
Куме, куме, солома ся суне.
Насміхання з кума, як упаде.
Кумова хата горіла, а твоя баба руки гріла.
Іронія з дуже далекого свояцтва.
Кум красно говорить, хоч кривий писок має.
Про облесного брехуна.
Полюбив кум куму, бо не було кому.
Близька любов між кумами вважається дуже великим гріхом, але кум мусів полюбити куму, бо ніхто інший не хотів.
Сіла, як нова кума.
Іронічно про горду жінку, що не знає, що з собою робити.
Добра кума, та розуму нема.
Добра людина, але не має розуму.
— Здоров, кума! — На базарі була. — Ти глуха, кума? — Купила петуха. — Прощай кума. — П’ятнадцять дала.
Не розуміють один одного.
Знає кума — знає півсела.
Про того, хто швидко розпускає чутки.
Їхала кума, та не знала куда.
Жартують, коли не знають куди їдуть.
Казала кума — дам пшона, а в неї самої нема.
Обіцяла те, чого сама не має.
Кому до чого, а кумі до всего.
Про жінку, яка любить втручатися в чужі справи.
Кум кумі рад.
Свояк радий зустріти свояка.
Шуми до куми.
Кричи на своїх свояків, а не на мене.
Приповідки або українсько-народня філософія