куля

Куля і в церкві чоловіка найде.

Від смерті не втечеш.

Куля розуму не має.

Куля летить туди, куди стріляють.

Значення в інших словниках

1. куля — Ку́ля: — дерев'яна нога, милиця [VI] — костур [51] — костур, саморобний протез [16] — милиця, костур [15;II]  Словник з творів Івана Франка
2. куля — ку́ля 1 іменник жіночого роду геометричне тіло; снаряд ку́ля 2 іменник жіночого роду милиця діал.  Орфографічний словник української мови
3. куля — Сфера; (вогнепальна) о. дев'ять грам; Д. милиця; кулька.  Словник синонімів Караванського
4. куля — [кул'а] -л'і, ор. -леийу  Орфоепічний словник української мови
5. куля — I -і, ж. 1》 Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі. Поверхня кулі. 2》 Предмет, що має таку форму. Земна куля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. куля — КУ́ЛЯ¹, і, ж. 1. матем. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Центром кулі називають центр круга, обертанням якого її утворено (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
7. куля — ку́ля 1. вул., знев. нога (ст)|| = ґєра ◊ да́ти по ку́лях 1. допекти (ст) 2. побити (ст): “Ми маєм там і дати їм по кулях”, – закінчує з тріюмфом малий, бо бачить, що його новина зробила враження (Лисяк)|| = вигаратати 2. протез (ср)||куляс 3. вул. хліб (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. куля — Множина точок простору, відстань яких від заданої точки Р (центру к.) не перевищує постійного числа r (радіуса к.); об'єм к. V = 4πr3/3; площа поверхні к. S = 4πr2.  Універсальний словник-енциклопедія
9. куля — не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М.  Фразеологічний словник української мови
10. куля — МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С.  Словник синонімів української мови
11. куля — Ку́ля, -лі, -лею; ку́лі, куль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. куля — КУ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі; Поверхня кулі. 2. Предмет, що має таку форму.  Словник української мови в 11 томах
13. куля — Куля, -лі ж. 1) Шаръ. Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. Левиц. І. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. № 83. Щоб тебе перша куля не минула. Ном. № 3771. кулі лити. Врать. Кулі ллє. Ном.  Словник української мови Грінченка