кінцівка —
[к'ін'ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -ц'івок
Орфоепічний словник української мови
кінцівка —
-и, ж. 1》 друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. 2》 Завершальна частина якого-небудь твору. 3》 У людини й тварин – частина тіла, що служить перев. для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кінцівка —
КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1. Заключна частина літературного або музичного твору, а також узагалі заключна частина чого-небудь. Не можна ж, щоб роман так кволо закінчити. Потрібна така кінцівка, щоб читачеві в останній раз трохи нерви подратувати.
Словник української мови у 20 томах
кінцівка —
• кінцівка - заключний, підсумковий компонент літ. твору або його частини. Завершальний афористичний рядок — у вірші, фінальне повчання — у байці; несподіваний дотепний висновок — в епіграмі, репліка "перед завісою" — у драмі. В епічному творі...
Українська літературна енциклопедія
кінцівка —
КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. Самобутні художники.. дали багато тисяч оригінальних малюнків для оформлення книг — для обкладинок, форзаців, заставок, кінцівок (Вол., Дні.., 1958, 13).
Словник української мови в 11 томах