кінцівка

КІНЦІ́ВКА, и, ж.

1. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо.

Самобутні художники.. дали багато тисяч оригінальних малюнків для оформлення книг — для обкладинок, форзаців, заставок, кінцівок (Вол., Дні.., 1958, 13).

2. Завершальна частина якого-небудь твору.

Менше дався Дмитеркові переклад блискучої кінцівки поеми [«Хорошо» В. Маяковського] (Рильський, III, 1956, 117);

До деяких казок додані кінцівки, в яких переосмислюється ідейний зміст дореволюційних творів (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 13).

3. У людини й тварин — частина тіла, що служить головним чином для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.).

Новонароджений відрізняється від дорослого відносно більшою головою, більшим тулубом і короткими кінцівками (Шкільна гігієна, 1954, 39);

Шкутильгали на милицях солдати в жовтих халатах, гріючи свої покалічені кінцівки на щедрому сонці (Панч, І, 1956, 46).

Значення в інших словниках

1. кінцівка — кінці́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кінцівка — див. кінець  Словник синонімів Вусика
3. кінцівка — [к'ін'ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -ц'івок  Орфоепічний словник української мови
4. кінцівка — -и, ж. 1》 друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. 2》 Завершальна частина якого-небудь твору. 3》 У людини й тварин – частина тіла, що служить перев. для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кінцівка — КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1. Заключна частина літературного або музичного твору, а також узагалі заключна частина чого-небудь. Не можна ж, щоб роман так кволо закінчити. Потрібна така кінцівка, щоб читачеві в останній раз трохи нерви подратувати.  Словник української мови у 20 томах
6. кінцівка — • кінцівка - заключний, підсумковий компонент літ. твору або його частини. Завершальний афористичний рядок — у вірші, фінальне повчання — у байці; несподіваний дотепний висновок — в епіграмі, репліка "перед завісою" — у драмі. В епічному творі...  Українська літературна енциклопедія
7. кінцівка — Кінці́вка, -вки, -вці; -ці́вки, -ці́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)