кінцівка

кінці́вка

-и, ж.

1》 друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо.

2》 Завершальна частина якого-небудь твору.

3》 У людини й тварин – частина тіла, що служить перев. для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.).

Значення в інших словниках

1. кінцівка — кінці́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кінцівка — див. кінець  Словник синонімів Вусика
3. кінцівка — [к'ін'ц’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -ц'івок  Орфоепічний словник української мови
4. кінцівка — КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1. Заключна частина літературного або музичного твору, а також узагалі заключна частина чого-небудь. Не можна ж, щоб роман так кволо закінчити. Потрібна така кінцівка, щоб читачеві в останній раз трохи нерви подратувати.  Словник української мови у 20 томах
5. кінцівка — • кінцівка - заключний, підсумковий компонент літ. твору або його частини. Завершальний афористичний рядок — у вірші, фінальне повчання — у байці; несподіваний дотепний висновок — в епіграмі, репліка "перед завісою" — у драмі. В епічному творі...  Українська літературна енциклопедія
6. кінцівка — Кінці́вка, -вки, -вці; -ці́вки, -ці́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кінцівка — КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. Самобутні художники.. дали багато тисяч оригінальних малюнків для оформлення книг — для обкладинок, форзаців, заставок, кінцівок (Вол., Дні.., 1958, 13).  Словник української мови в 11 томах