лужити —
лу́жити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
лужити —
-жу, -жиш, недок., перех. Обробляти лугом (див. луг II 1)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
лужити —
ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що. Обробляти лугом (див. луг² 2), золити (див. золи́ти 1). Лужити тра [треба] нитки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
лужити —
ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Обробляти лугом ( див. луг² 1).
Словник української мови в 11 томах
лужити —
Лужити, -жу, -жиш гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки. Могил. у.
Словник української мови Грінченка