лужити

лу́жити

-жу, -жиш, недок., перех.

Обробляти лугом (див. луг II 1)).

Значення в інших словниках

1. лужити — лу́жити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лужити — ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що. Обробляти лугом (див. луг² 2), золити (див. золи́ти 1). Лужити тра [треба] нитки (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. лужити — Лу́жити (золити), лу́жу, -жиш, -жать; луж, лу́жмо, лу́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. лужити — ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Обробляти лугом ( див. луг² 1).  Словник української мови в 11 томах
5. лужити — Лужити, -жу, -жиш гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки. Могил. у.  Словник української мови Грінченка