марити

Ма́рити, ма́рю, ма́риш, -рять; мар, ма́рмо, ма́рте про що

Значення в інших словниках

1. марити — ма́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. марити — Мріяти, поет. снити, о. будувати казкові замки; (в гарячці) маячити, блудити словами.  Словник синонімів Караванського
3. марити — див. мріяти  Словник синонімів Вусика
4. марити — [мариетие] -р'у, -риеш; нак. мар, мартеи  Орфоепічний словник української мови
5. марити — -рю, -риш, недок. 1》 без додатка, про кого – що, з інфін., а також із спол. що, щоб, як. Те саме, що мріяти. || ким, чим. Весь час думати, говорити про когось, щось. 2》 Безладно, безтямно говорити в гарячці або уві сні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. марити — МА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. без дод., про кого – що, з інфін., також із спол. що, щоб, як. Те саме, що мрі́яти. Виїздячи з дому, я собі марив, що зможу запросити Вас до своєї хати на місяць (М.  Словник української мови у 20 томах
7. марити — МА́РИТИ (безладно, безтямно говорити в гарячці або вві сні), МАЯ́ЧИ́ТИ розм. Ольга занедужала. Вночі вхопило, гаряча вся і щось марить (О. Копиленко); У такому стані говорив (Степан) щось незрозуміле, маячив (В. Гжицький).  Словник синонімів української мови
8. марити — МА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. без додатка, про кого — що, з інфін., а також із спол. що, щоб, як. Те саме, що мрі́яти. Ти казав: — Ой, як хочу туди!...  Словник української мови в 11 томах
9. марити — Марити, -рю, -риш гл. Грезить, мечтать. Поетична душа марила. Левиц. Пов. 11.  Словник української мови Грінченка