мораліте —
мораліте́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
мораліте —
невідм., с. У середньовічному театрі Західної Європи – жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мораліте —
МОРАЛІТЕ́, невідм., с. У середньовічному театрі Західної Європи – жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами. Середньовічні мораліте [в епоху Відродження] оживають у нових формах, поділені на п'ять актів, з прологом, епілогом і хором, як в античній драмі (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
мораліте —
• мораліте (франц. moralité) - жанр драматургії середньовіччя та епохи Відродження в Зх. Європі 14 — 16 ст.; моралізаторська, повчально-алегор. драма етичного змісту переважно віршованої форми. Виникла у Франції, поширилася в Англії та ін. країнах. Для...
Українська літературна енциклопедія
мораліте —
мораліте́ (франц. moralite) середньовічна п’єса повчального характеру з алегоричними дійовими особами.
Словник іншомовних слів Мельничука
мораліте —
У середньовіччі — драма, переважно світського змісту, дидактичного або філософського характеру; в алегоричній формі зображала боротьбу сил добра й зла за людську душу.
Універсальний словник-енциклопедія
мораліте —
МОРАЛІТЕ́, невідм., с. У середньовічному театрі Західної Європи — жанр повчальної драми з алегоричними дійовими особами. Середньовічні мораліте [в епоху Відродження] оживають у нових формах, поділені на п’ять актів, з прологом, епілогом і хором, як в античній драмі (Від давнини… І, 1960, 156).
Словник української мови в 11 томах