морити —
морю, мориш, недок., перех. 1》 рідко. Те саме, що труїти. 2》 перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. Морить на сон. 3》 розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. 4》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
морити —
(у печі) тушкувати, витушковувати, витушкувати, повитушковувати, затушковувати, затушкувати, позатушковувати, потушковувати, потушкувати, стушковувати, стушкувати, постушковувати
Словник чужослів Павло Штепа
морити —
МОРИ́ТИ², морю́, мо́риш, недок., що, спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її морять (з газ.); Морити дуб.
Словник української мови у 20 томах
морити —
мо́рить на сон кого, безос. Хочеться спати, дрімається комусь. Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (О. Маковей).
Фразеологічний словник української мови
морити —
МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...
Словник синонімів української мови
морити —
МОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, недок., перех. 1. рідко. Те саме, що труї́ти. Морити мух. 2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом… І чванивсь, як людей морив (Котл.
Словник української мови в 11 томах
морити —
Мори́ти, -рю́, -риш гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном.
Словник української мови Грінченка