морити
МОРИ́ТИ², морю́, мо́риш, недок., що, спец.
Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою.
Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її морять (з газ.);
Морити дуб.
МОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, недок.
1. кого, рідко. Те саме, що труї́ти.
Морити мух.
2. кого, перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити.
А лікар скрізь ходив з ланцетом .. І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський);
– Заперли мене не в хату, а в саж .. Згагою морять (Панас Мирний);
– Череду корів мають [дуки], а брата нещасного морять голодом (Є. Кравченко).
3. кого, розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати.
Генерал давай їх [селян] утішати, .. що він їх не буде насильною роботою морити (Панас Мирний);
– А тільки не думай собі, щоб я тобі дав коні морити (Леся Українка).
◇ (1) Мо́рить на сон кого, безос. – хочеться спати, дрімається комусь.
Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)