Великий тлумачний словник сучасної мови

морити

мори́ти

морю, мориш, недок., перех.

1》 рідко. Те саме, що труїти.

2》 перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. Морить на сон.

3》 розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати.

4》 спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Морити дуб.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. морити — мори́ти дієслово недоконаного виду виснажувати; обробляти деревину  Орфографічний словник української мови
  2. морити — (мух) труїти; (доводити до знемоги) виснажувати, мучити; (працею) знесилювати; (голодом) виморювати.  Словник синонімів Караванського
  3. морити — (у печі) тушкувати, витушковувати, витушкувати, повитушковувати, затушковувати, затушкувати, позатушковувати, потушковувати, потушкувати, стушковувати, стушкувати, постушковувати  Словник чужослів Павло Штепа
  4. морити — МОРИ́ТИ², морю́, мо́риш, недок., що, спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її морять (з газ.); Морити дуб.  Словник української мови у 20 томах
  5. морити — мо́рить на сон кого, безос. Хочеться спати, дрімається комусь. Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (О. Маковей).  Фразеологічний словник української мови
  6. морити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
  7. морити — Мори́ти, морю́, мо́риш, -рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. морити — МОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, недок., перех. 1. рідко. Те саме, що труї́ти. Морити мух. 2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом… І чванивсь, як людей морив (Котл.  Словник української мови в 11 томах
  9. морити — Мори́ти, -рю́, -риш гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять. Ном.  Словник української мови Грінченка