морква

мо́рква

-и, ж.

1》 Городня рослина з пірчасто-розсіченими листками й довгастим потовщеним коренем.

2》 збірн. Коренеплоди цієї рослини оранжевого кольору, що вживаються як їжа або корм.

|| Один коренеплід цієї рослини.

Значення в інших словниках

1. морква — мо́рква іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. морква — [морква] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. морква — МО́РКВА, и, ж. 1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Жужмом лежало понівечене гарбузиння і тютюн .. і тільки незнівеченою залишилась одна легкокоса грядка моркви (М.  Словник української мови у 20 томах
4. морква — Дво- (зрідка однорічна) трав'яниста рослина родини зонтичних, овочева культура; поширена в Європі і Пн. Африці; коренеплід м. від круглої до конічної і циліндричної форм, оранжевого, жовтого або білого кольору, містить каротин з провітаміном А, цукри...  Універсальний словник-енциклопедія
5. морква — мо́ркву те́рти кому. Глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь. Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого (свого) (І. Франко).  Фразеологічний словник української мови
6. морква — Мо́рква, -ви, -ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. морква — МО́РКВА, и, ж. 1. Городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренем. Столову моркву на насіння в колгоспі сіють у кінці травня (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. морква — Мо́рква, -ви ж. 1) Морковь, Daucus Carota L. Унадився, як свиня у моркву. Ном. № 2740. хатня морква. Ссора домашняя между мужемъ и женой. А там купами капуста, буряки, морква огородня, а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову...  Словник української мови Грінченка