муркотати

Муркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і муркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть

Значення в інших словниках

1. муркотати — муркота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. муркотати — (як кіт) муркотіти, муркати, мурчати, мрукати, воркотати, п. ф. мурмур; (під ніс) мурмотіти, мурмотіти.  Словник синонімів Караванського
3. муркотати — див. говорити; мурчати  Словник синонімів Вусика
4. муркотати — -очу, -очеш і муркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. муркотати — МУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Безперестанно видавати звуки “мур-мур” (про котів та деяких інших тварин).  Словник української мови у 20 томах
6. муркотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. муркотати — МУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРКОТІ́ТИ, очу́, о́тиш, недок. 1. неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих).  Словник української мови в 11 томах
8. муркотати — Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить.  Словник української мови Грінченка