муркотати —
(як кіт) муркотіти, муркати, мурчати, мрукати, воркотати, п. ф. мурмур; (під ніс) мурмотіти, мурмотіти.
Словник синонімів Караванського
муркотати —
див. говорити; мурчати
Словник синонімів Вусика
муркотати —
-очу, -очеш і муркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
муркотати —
МУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Безперестанно видавати звуки “мур-мур” (про котів та деяких інших тварин).
Словник української мови у 20 томах
муркотати —
Муркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і муркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
муркотати —
МУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРКОТІ́ТИ, очу́, о́тиш, недок. 1. неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих).
Словник української мови в 11 томах
муркотати —
Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить.
Словник української мови Грінченка