Значення в інших словниках
-
навислий —
нави́слий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
навислий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до нависнути. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
навислий —
НАВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до нави́снути. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (М. Коцюбинський); Заплющила [Тамара] очі, щоб не бачити оцей противний, навислий над нею брудний дах (А.
Словник української мови у 20 томах
-
навислий —
НИЗЬКИ́Й (який міститься на невеликій висоті); ПРИЗЕ́МНИЙ (який міститься при самій землі); НЕВИСО́КИЙ (перев. про сонце, хмари тощо); НАВИ́СЛИЙ (про небо, хмари, стелю тощо). Недалеко від хати під низькою стріхою весело стояла стаєнка чи хлів (М.
Словник синонімів української мови
-
навислий —
НАВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нави́снути. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
навислий —
Навислий, -а, -е Нависшій. Під навислими скелями стояли мраморяні статуї. Левиц. І. 221.
Словник української мови Грінченка