навмання —
навмання́ прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
навмання —
присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде; будь-куди, будь-де тощо. – Ми не хочемо жити навмання, йти навпомацки (І.Нечуй-Левицький); Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Б.
Літературне слововживання
навмання —
[наўман':а] присл.
Орфоепічний словник української мови
навмання —
присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде, як доведеться. || Будь-куди, без жодної мети. || Без попереднього обдумування. || Не знаючи твердо чого-небудь. || У будь-якому місці, без вибору, наздогад.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навмання —
НАВМАННЯ́, присл. Як вийде, будь-куди, куди завгодно, не цілеспрямовано; не розбираючи. Як вийде, як доведеться, невпевнено. Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Б.
Словник української мови у 20 томах
навмання —
НАВМАННЯ́ (без точного знання, без певності), НАО́СЛІП, ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм.; НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм. (лише здогадуючись про що-небудь); НАВДАЛУ́ розм., НА ГАЛА́Й-БАЛА́Й розм.
Словник синонімів української мови
навмання —
НАВМАННЯ́, присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде, як доведеться. Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Гр.
Словник української мови в 11 томах