намітати

Наміта́ти, -та́ю, -та́єш; наме́сти́, -мету́, -мете́ш; намі́в, -мела́, -мели́; намі́вши; наме́тений

Значення в інших словниках

1. намітати — наміта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намітати — -аю, -аєш, недок., намести, -ету, -етеш; мин. ч. намів, намела, намело; док., перех. Метучи, утворювати що-небудь. || Наносити, навівати яку-небудь кількість чогось. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намітати — НАМІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. намі́в, намела́, ло́; док., що. Метучи, утворювати що-небудь. Стугонів вітер у верховітті дерев, .. намітав високі кучугури снігу (П.  Словник української мови у 20 томах
4. намітати — НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. намітати — НАМІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. намі́в, намела́, ло́; док., перех. Метучи, утворювати що-небудь. Стугонів вітер у верховітті дерев, .. намітав високі кучугури снігу (Кочура, Родина..  Словник української мови в 11 томах
6. намітати — Наміта́ти, -та́ю, -єш сов. в. намести, -мету, -те́ш, гл. Наметать, наместь.  Словник української мови Грінченка