намітати
НАМІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. намі́в, намела́, ло́; док., що.
Метучи, утворювати що-небудь.
Стугонів вітер у верховітті дерев, .. намітав високі кучугури снігу (П. Кочура);
Сильний приземний вітер ніс снігову куряву, намітав кучугури навколо .. жител (О. Бердник);
// чого. Наносити, навівати чого-небудь (перев. якусь кількість).
Не намітай, зимо, піску жовтого І не спали личенька мого білого (з народної пісні);
Намела Снігу білого зима (Г. Бойко);
// безос.
Снігу намело так багато, що й тинів не видно (О. Копиленко);
Пішли чорні бурі .. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки .. вибереш весь той намул (О. Гончар);
А в сіни як намітало, так і намітає... От і попробуй тепер одчиняти! (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)