намітати
НАМІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. намі́в, намела́, ло́; док., перех. Метучи, утворювати що-небудь.
Стугонів вітер у верховітті дерев, .. намітав високі кучугури снігу (Кочура, Родина.., 1962, 106);
// Наносити, навівати яку-небудь кількість чогось.
Намела Снігу білого зима (Бойко, Ростіть.., 1959, 43);
// безос.
Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (Гончар, Тронка, 1963, 55);
Снігу намело так багато, що й тинів не видно (Коп., Як вони.., 1961, 122).
Словник української мови (СУМ-11)