сов. в.намести, -мету, -те́ш,гл. Наметать, наместь.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
намітати —
наміта́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
намітати —
-аю, -аєш, недок., намести, -ету, -етеш; мин. ч. намів, намела, намело; док., перех. Метучи, утворювати що-небудь. || Наносити, навівати яку-небудь кількість чогось. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
намітати —
НАМІТА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. намі́в, намела́, ло́; док., що. Метучи, утворювати що-небудь. Стугонів вітер у верховітті дерев, .. намітав високі кучугури снігу (П.
Словник української мови у 20 томах
намітати —
НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.
Словник синонімів української мови