Значення в інших словниках
-
невпокій —
невпо́кі́й іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
невпокій —
див. неспокій
Словник синонімів Вусика
-
невпокій —
-покою, ч., заст. Неспокій, тривога.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
невпокій —
НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М. Коцюбинський); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
невпокій —
НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого).
Словник синонімів української мови
-
невпокій —
НЕВПО́КІ́Й, по́ко́ю, ч., заст. Неспокій, тривога. Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Коцюб., І, 1955, 117); Чогось не вистачає дівчині. Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (Стельмах, І, 1962, 344).
Словник української мови в 11 томах
-
невпокій —
Невпо́кій, -кою м. Безпокойство; волненія, тревоги. За дурною головою і ногам невпокій. Ном. № 6681. Загинула його проба пера серед невпокою життя громадського. К. ХП. 124. Поривало хлопця до сваволі, до невпокою. Мир. ХРВ. 127.
Словник української мови Грінченка