несміливо —
НЕСМІ́ЛИ́ВО. Присл. до несмі́ли́вий. Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення (Леся Українка); Дівчина знизала плечима й несміливо глянула на брата (А. Головко); * Образно. Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна (А. Хижняк).
Словник української мови у 20 томах
несміливо —
НЕСМІ́ЛИ́ВО. Присл. до несмі́ли́вий. Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення (Л. Укр., III, 1952, 485); Дівчина знизала плечима й несміливо глянула на брата (Головко, II, 1957, 216); Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна (Хижняк, Тамара, 1959, 170).
Словник української мови в 11 томах
несміливо —
Несміливо, несміло нар. Несміло. Дівчина несміливо поглядала на Василя. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка