несміливо
НЕСМІ́ЛИ́ВО. Присл. до несмі́ли́вий.
Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення (Л. Укр., III, 1952, 485);
Дівчина знизала плечима й несміливо глянула на брата (Головко, II, 1957, 216);
Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна (Хижняк, Тамара, 1959, 170).
Словник української мови (СУМ-11)