нікель —
ні́кель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нікель —
[н’ікеил'] -л'у, ор. -леим, м. (на) -л'і
Орфоепічний словник української мови
нікель —
-ю, ч. Ni. Хімічний елемент, що належить до родини сидероїдів. Проста речовина нікелю – сріблястий метал. Конструктивний матеріал хімічних і ядерних реакторів, акумуляторів тощо. || Шар цього металу на поверхні металевих виробів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нікель —
НІ́КЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря. Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
нікель —
ні́кель (нім. Nickel, від швед. nickel – гном, підземний дух) хімічний елемент, символ Ni, ат. н. 28; сріблясто-білий метал, пластичний і ковкий. Застосовують для захисних прикриттів, виготовлення сплавів, спеціальних сталей, лужних акумуляторів тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
нікель —
Ni, хіміч. елемент з атомним числом 28; сріблясто-білий, досить твердий метал; у злитках стійкий до дії атмосферних чинників; міститься в мінералах (нікелін), у чистому вигляді — в метеоритах, входить до складу земного ядра...
Універсальний словник-енциклопедія
нікель —
НІ́КЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря. Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (Заг.
Словник української мови в 11 томах