обеліск —
обелі́ск іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
обеліск —
див. КОЛОНА.
Словник синонімів Караванського
обеліск —
[обеил’іск] -ска, м. (на) -ску, мн. -ские, -ск'іў
Орфоепічний словник української мови
обеліск —
-а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обеліск —
ОБЕЛІ́СК, а, ч. Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (В.
Словник української мови у 20 томах
обеліск —
обелі́ск (грец. οβελίσκος) гранчастий кам’яний стовп, що звужується догори і має пірамідально загострену верхівку. Надгробок, пам’ятник, найчастіше загиблим військовим.
Словник іншомовних слів Мельничука
обеліск —
Стовп, зазвичай чотиригранний, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою; декоративний мотив; пам'ятник.
Універсальний словник-енциклопедія
обеліск —
ПА́М'ЯТНИК (архітектурна чи скульптурна споруда в пам'ять або на честь визначної особи, події); МОНУМЕ́НТ (велична споруда); МЕМОРІА́Л (поховальна або тріумфальна споруда); КОЛО́НА, СТОВП (який формою нагадує стовбур); ОБЕЛІ́СК (чотиригранний).
Словник синонімів української мови
обеліск —
ОБЕЛІ́СК, а, ч. Архітектурна споруда, пам’ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною. Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (Кучер, Чорноморці, 1956, 433)...
Словник української мови в 11 томах
обеліск —
(грец. — вертел) Монументальний гранчастий стовп, що звужується догори і має пірамідальне завершення. Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця.
Архітектура і монументальне мистецтво