обеліск
ОБЕЛІ́СК, а, ч.
Архітектурна споруда, пам'ятник у вигляді чотиригранної колони з пірамідальною вершиною.
Мармуровий обеліск з написом про те, що тут в 1854 році воював Лев Толстой, біліє між молодих кипарисів (В. Кучер);
Високо в небо піднявся обеліск над могилою Невідомого солдата, біля якої горить вічний вогонь (з газ.);
* Образно. Кипариси здіймали до неба чорні обеліски (З. Тулуб);
* У порівн. Студенти розступились, і великий, як обеліск, студент стояв між двома рядами (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)