обеленіти
ОБЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал., зневажл.
Здуріти.
– Що з Толькою Турбаєм діється, того й сам дідько не розбере. Просто обеленів, та й годі (М. Руденко);
* У порівн. Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. “Побороли! побороли!..” – Мов обеленіли. “Автодафе! автодафе!..” Гуртом заревіли (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)