обезчещувати
ОБЕЗЧЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЕЗЧЕ́СТИТИ, че́щу, че́стиш, док., кого, що, рідко.
1. Неславити, ганьбити.
Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання навіть тоді, коли його обезчещувало хтиве право першої ночі (М. Стельмах);
[Сидір Свиридович:] Коли ви, Свириде Йвановичу, .. так обезчестили нашу сестру й небогу, то я не хочу мати такого зятя (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що збезче́стити 2.
Пригадувалося [Василеві] все, що він чув про життя князя. Згадалися десятки дівчат, яких він обезчестив (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)