обезчещення
ОБЕЗЧЕ́ЩЕННЯ, я, с., рідко.
Дія і стан за знач. обезче́стити.
Її заспокоїли, що старшинської ради нема. – То дуже жаль, бо в мене до неї діло є. Приходжу жалуватися [скаржитися] на сором, якого нам завдали, на обезчещення нашої чесної хати (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)