обезчещений
ОБЕЗЧЕ́ЩЕНИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. пас. до обезче́стити.
І було мені слово Господнє, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? (Біблія. Пер. І. Огієнка);
У “Наймичці” Карпенко-Карий змалював долю обезчещеної багатієм дівчини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)