обложник —
обло́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
обложник —
-а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обложник —
ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (Наука.., 7, 1970, 40).
Словник української мови в 11 томах
обложник —
ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах