обложник

обло́жник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. обложник — -а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обложник — ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (Наука.., 7, 1970, 40).  Словник української мови в 11 томах
3. обложник — ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. обложник — Обло́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)