Словник української мови в 11 томах

обложник

ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.

Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (Наука.., 7, 1970, 40).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обложник — обло́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. обложник — -а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обложник — ОБЛО́ЖНИК, а, ч. Той, хто бере участь в облозі чого-небудь. Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. обложник — Обло́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)