обложник
ОБЛО́ЖНИК, а, ч.
Той, хто бере участь в облозі чого-небудь.
Двадцять шостого серпня [1672 року] обложники замінували чотири вежі, й перестрахана польська залога мерщій вивісила білі прапори (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)